Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ну, дорогой мой, вы меня прямо зажали своими запросами! Итак, приготовься, бро, в этой истории будет все, что ты просил: закладки, припаривание, притон, чирка, блямба, через нос, корабль и, конечно же, гарик.
Начнем сначала, когда я подорвался на новый тип закладок. Сидел я в своей обшарпанной квартире, слушал тяжелую музыку и думал о жизни. Вдруг пришел один мой туземец и сказал, что знает местечко, где можно прикупить новые заклады – мощные и недорогие. Не удержался я, конечно же, и сразу стал припариваться. Впереди меня ждал притон, где я мог приобрести эту долгожданную штуку.
Следующая глава нашей истории – поход в притон. Мы с моим туземцем отправились в подпольное место, которое было известно только посвященным. Туда попасть было непросто, но мне удалось запомнить путь. Мы свернули в темный переулок, где меня встретил мрачный тип с подозрительной улыбкой и нелегальной продукцией. Он протянул мне черную сумку, в которой находилось то, что я так долго искал – новые закладки.
Вот с этого момента началась настоящая вечеринка. Я решил продегустировать эту новинку прямо на месте. Взял я маленький шмальнутый сверток и принялся чиркать его, испытывая все новые эмоции и ощущения. Закладки сразу влипли ко мне в голову, и я почувствовал, как в моих ногах проснулось детство.
И вот, бро, настал момент, когда я решил надеть свои босоножки и выбежать под дождь. Вспомнил я, как в детстве бегал по лужам, прыгал с буераками и наслаждался этими беззаботными мгновениями. Только теперь эти ощущения были усилены закладками, и я наслаждался ими с молодежным азартом.
Бегал я по лужам, словно безумный, кричал и смеялся, словно сука избитый комиксом. В потоке дождя обнаружилось нечто дикое и особенное – такая свобода, которую только закладки могут дать. Обливаясь холодной водой и вдыхая запах свободы, я понял, что мир на мгновение стал другим.
Но мои приключения не ограничились только закладками. Ведь сверток с марихуаной тоже был со мной, и я решил сделать короткую остановку, чтобы пристроить его. Нашел я уютное и укрытое место под крыльцом неизвестного дома. Там, в укрытии от глаз, я распаковал свой корабль и принялся забивать его глубокими затяжками.
Так вот, когда я лежал под крышей и шмальнувал свою марихуану, случилась вот такая оранжевая блямба – на меня вылетел порядочный гарик! Оказывается, я разбудил бездомного пса, который был не прочь побыть в хорошем настроении. Кобель кидался и лаял на меня, и, блять, я испугался до усрачки!
А теперь представь себе, как я рванул вверх и выбежал на свет. Я так быстро оборвался с того места, словно игрок в квесте, наткнувшийся на босса. Оставив пса довольным лаем, я рванул дальше, куда глаза глядят. Меня гнал адреналин и желание жить на полную катушку.
Так, дорогой мой, закончился мой незабываемый день с закладками, притоном, марихуаной и блямбой. Хоть и страшно было на той встрече с бездомным псом, но, с другой стороны, это даже добавило кайфу. Знаешь, мне кажется, что эти острые эмоции – то, ради чего мы все здесь. Мы хотим вспомнить детство, побегать босиком по лужам и почувствовать настоящую свободу. И в этой свободе мы находимся даже если находится в газоне со свертком гарика в руках.